Святий Вечір. Різдвяні традиції нашого часу.
Різдво Христове є одним з найважливіших та найсвітліших свят нашої культурної традиції. На свято Різдва з нетерпінням чекають як дорослі, так і малі. В Україні зберіглося багато традицій та прикмет, пов’язаних із цим святом, які не втрачають своєї актуальності й сьогодні.
Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п’ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування. Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Віфлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з’явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.
Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив).
До святкового столу обов’язково треба було приготувати дванадцять страв, які символізують дванадцять апостолів. Найголовнішою стравою вважається кутя – її неодмінно треба скоштувати в першу чергу. Треба зазначити, що Різдвяні свята в нашій країні водночас пов’язані з язичницькою традицією, із культом предків, з шануванням душ померлих. Саме кутя та узвар, який теж неодмінно має бути на столі, є поминальними стравами.
Одною з найвідоміших традицій Різдва є Коляда. Ввечері, напередодні свята, дівчата та хлопці збиралися до гурта, ходили з Віфлеємською зіркою із позолоченого паперу та співали колядки, в яких бажали один одному і господарям щастя-здоров’я, многих літ і всяких статків у хаті і родині.
Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення церковної відправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна гостина.
В цей день прийнято миритися, прощати образи та забувати свари, адже світле свято Різдва Христова дарує всім нам надію, народжую мир та спокій в наших серцях.